1 Був один хворий чоловік, на ім’я Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта.
2 Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом.
3 Сестри послали передати Ісусові:
4 Почувши це, Ісус сказав:
5 Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.
6 Однак коли Він почув, що Лазар хворий, то залишився там, де був, ще два дні.
7 Потім сказав Своїм учням:
8 Учні сказали Йому:
9 Ісус відповів:
10 А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.
11 Сказавши це, Він додав:
12 Його учні сказали:
13 Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Тоді Ісус сказав їм прямо:
15 Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.
16 Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням:
17 Прийшовши туди, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні в гробі.
18 Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.
19 Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після смерті брата.
20 Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.
21 Марта сказала Ісусові:
22 Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.
23 Ісус сказав їй:
24 Марта відповіла:
25 Ісус сказав їй:
26 І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це?
27 Вона сказала:
28 Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».
29 Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.
30 Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.
31 Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.
32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому:
33 Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.
34 Він запитав:
35 Ісус заплакав.
36 Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».
37 Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»
38 Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.
39 Ісус звелів:
40 Ісус сказав:
41 Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.
42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».
43 І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!»
44 Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною.
45 Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
46 Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус.
47 Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали:
48 Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.
49 Тоді один із них, на ім’я Каяфа, який був первосвященником того року, сказав їм:
50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?
51 Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ,
52 і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих.
53 Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.
54 Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.
55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з усього краю йшли до Єрусалима для очищення перед Пасхою.
56 Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
57 Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.