1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих.
2 Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом.
3 Тоді Марія взяла літру з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира.
4 Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:
5 ―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?
6 Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.
7 Ісус сказав:
8 Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.
9 Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10 Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря.
11 Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.
12 Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13 взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували:
14 Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 «Не бійся, дочко Сіону:
16 Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.
17 Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили про це.
18 Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення.
19 Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось увесь світ пішов за Ним!»
20 Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків.
21 Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».
22 Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.
23 Ісус відповів їм:
24 Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай.
25 Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя.
26 Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його.
27 Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов.
28 Отче, прослав Своє ім’я!
29 Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним.
30 Ісус відповів:
31 Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть.
32 Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе.
33 Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти.
34 Тоді люди сказали Йому:
35 Тоді Ісус сказав їм:
36 Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла.
37 Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього.
38 Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав:
39 Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая:
40 «Він зробив сліпими їхні очі
41 Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.
42 Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги.
43 Адже вони любили людську славу більше за Божу славу.
44 Ісус голосно промовив:
45 Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене.
46 Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві.
47 Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його.
48 Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня.
49 Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати.
50 Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. Тому все, що кажу, Я кажу саме так, як сказав Мені Отець.