1 «Істинно кажу вам: хто не входить в овечий двір через ворота, а перелазить в іншому місці, той злодій та розбійник.
2 А хто входить через ворота, той пастир овець.
3 Сторож відкриває йому, і вівці чують його голос. Він кличе поіменно кожну вівцю й виводить їх.
4 Коли ж виведе всіх своїх, то йде попереду них, і вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
5 За чужинцем вони не підуть, а втечуть від нього, бо не знають його голосу».
6 Ісус сказав їм цю притчу, але вони не зрозуміли, про що Він говорив.
7 Тоді Ісус знову сказав: «Істинно кажу вам: Я – ворота для овець.
8 Усі, хто приходив до Мене, – злодії та розбійники; але вівці їх не слухалися.
9 Я – ворота, і якщо хтось входить через Мене, буде спасенний. Він увійде, вийде й знайде пасовисько.
10 Злодій приходить тільки для того, щоби вкрасти, вбити й зруйнувати. А Я прийшов, щоб \+add люди\+add* мали життя й щоб мали його вдосталь.
11 Я – добрий пастир. Добрий пастир віддасть життя за овець.
12 Наймит не є пастирем, вівці не належать йому. Коли він бачить, що наближається вовк, то залишає овець і тікає. Вовк хапає овець, і вони розбігаються.
13 \+add Наймит тікає\+add*, бо його найняли, і він не дбає про овець.
14 Я – добрий пастир. Я знаю Своїх, і вони знають Мене.
15 Так само Отець знає Мене, і Я знаю Отця; Я віддаю Своє життя за овець.
16 У Мене є й інші вівці, які не з цієї кошари, і їх Я маю привести сюди. Вони почують Мій голос, і буде одна отара й один пастир.
17 Отець любить Мене тому, що Я віддаю Своє життя, аби знову взяти його.
18 Ніхто не може його забрати від Мене, Я Сам віддаю його. У Мене є влада віддати його й влада взяти його знов. Цю заповідь Я отримав від Мого Отця».
19 Після цих слів між юдеями знов виник розкол.
20 Багато хто з них казав:
21 А інші казали:
22 В Єрусалимі було свято Відновлення Храму. Стояла зима.
23 Ісус ходив у Храмі по колонаді Соломона.
24 Юдеї зібралися навколо Нього й сказали:
25 Ісус сказав:
26 Але ви не вірите Мені, тому що ви не з Моїх овець.
27 Мої вівці чують Мій голос. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.
28 Я даю їм життя вічне, і вони ніколи не загинуть, і ніхто не забере їх з Моїх рук.
29 Мій Отець, Який дав їх Мені, величніший за всіх. І ніхто не зможе забрати їх з рук Мого Отця.
30 Я й Отець – одне!
31 Тоді юдеї знов схопили каміння, щоб побити Його,
32 але Ісус сказав їм:
33 Юдеї відповіли:
34 Ісус сказав їм:
35 Якщо богами названі ті, кому було дано Слово Боже, і Писання не може бути порушене,
36 то чому ж ви кажете про Того, Кого Отець освятив та послав у світ, що Він богохульствує, бо Я казав: «Я – Син Божий?»
37 Якщо Я не роблю справ Мого Отця, не вірте Мені.
38 А якщо роблю, то хоч не вірите Мені, повірте Моїм ділам і зрозумійте, що Отець у Мені і Я в Отці.
39 Вони знов намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.
40 Ісус знову пішов на інший бік Йордану, у місце, де Іван хрестив, і залишився там.
41 До Нього приходило багато людей, що казали: «Іван не зробив жодного знамення, але все, що він говорив про Нього, – правда».
42 І багато там увірувало в Нього.