1 Керівнику хору. Повчання синів Корея.
2 Боже, ми чули своїми вухами,
3 Ти вигнав Своєю рукою народи,
4 Адже не мечем своїм батьки наші взяли у спадок землю
5 Ти – Цар мій, Боже.
6 З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших,
7 Бо не на лук свій я покладаю надію
8 Але Ти рятуєш нас від супротивників наших
9 Богом ми хвалимось цілий день
10 Тепер же Ти покинув і посоромив нас,
11 Ти змусив нас втікати назад від супротивника,
12 Ти віддав нас, як овець, на поїдання
13 Ти продав народ Твій за безцінь,
14 Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими,
15 Приказкою глузливою Ти зробив нас серед народів,
16 Щодня безчестя моє переді мною,
17 через те, що голос лихослова й глузія я чую,
18 Усе це лихо спіткало нас,
19 Серця наші не відступили назад,
20 Але Ти вразив нас у пустельному місці,
21 Якби ми забули ім’я Бога нашого
22 хіба Бог не виявив би цього?
23 Однак заради Тебе нас убивають щодня,
24 Прокинься! Чому Ти спиш, Владико?
25 Чому Ти ховаєш Своє обличчя,
26 Адже до пороху земного зведена душа наша,
27 Повстань, будь нам допомогою!