1 Повчання Асафові.
2 Відкрию в притчі вуста мої,
3 які ми чули й пізнали
4 Не будемо приховувати їх від синів наших,
5 Він засвідчив одкровення Своє Якову
6 щоб знало наступне покоління,
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога,
8 Вони не будуть подібні до своїх предків,
9 Сини Єфремові, хоча й озброєні стрільці з лука,
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого
11 Вони забули про Його звершення й чудеса,
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього,
14 Вів їх хмарою вдень,
15 Він розсікав скелі в пустелі
16 Із скелі вивів потоки,
17 Але вони продовжували грішити проти Нього,
18 Випробовували Бога в серцях своїх,
19 Вони говорили зухвало проти Бога, кажучи:
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води,
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався:
22 бо не повірили вони Богові
23 Тож наказав Він хмарам вгорі,
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли,
25 Хліб могутніх їла людина,
26 Він здійняв східний вітер у небесах
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил,
28 яких розкидав Він серед табору,
29 Вони їли й добре наситилися –
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи,
31 як гнів Божий піднявся проти них,
32 Та попри все це вони далі грішили
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його,
35 І згадували, що Бог – їхня скеля
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі
38 Та Він, милостивий,
39 Він пам’ятав, що вони – тіло,
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі,
41 Знову й знову випробовували Бога
42 Не пам’ятали ні діянь руки Його,
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті
44 Він перетворив їхні ріки на кров,
45 Він послав на них рої комах,
46 Він віддав врожай їхній гусені
47 Побив виноградники їхні градом
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу
49 Він послав на них полум’я Свого гніву,
50 Вирівняв стежку для гніву Свого;
51 І вразив усіх первістків у Єгипті –
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій,
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися,
54 І привів їх до границь святині Своєї,
55 Прогнав перед ними народи,
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього,
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні;
58 Гнівили Його в капищах на своїх пагорбах
59 Почув Бог, і запалав гнівом,
60 Покинув Оселю Свою в Шило –
61 І віддав Він могутність Свою у полон
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу
63 Юнаків їхніх пожер вогонь,
64 Священники його попадали від меча,
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну,
66 І вразив ворогів його ззаду,
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового
68 Але вибрав Він плем’я Юди,
69 Він збудував, немов висоти небес, святилище Своє,
70 І обрав Свого слугу Давида,
71 привів його від овечок дійних,
72 І він пас їх у невинності свого серця