1 Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря.
2 І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі.
3 Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти.
4 Коли він сіяв, деякі \+add зерна\+add* впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх.
5 Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.
6 Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли.
7 Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх.
8 А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше.
9 Хто має вуха, нехай слухає!»
10 Підійшовши, учні запитали Його:
11 Він же у відповідь сказав:
12 Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.
13 Тому до них Я говорю притчами, бо вони,
14 Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
15 Бо серце цього народу згрубіло,
16 Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують.
17 Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
18 Отже, послухайте, \+add що означає\+add* притча про сіяча.
19 До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги.
20 Посіяне ж на кам’янисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його.
21 Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає.
22 Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним.
23 А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший.
24 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі.
25 Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов.
26 А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль.
27 Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“
28 Він відповів їм: „Це зробив ворог“.
29 Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“.
30 Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».
31 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі.
32 Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках».
33 Ісус розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,доки все вкисло».
34 Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі,
35 щоб збулося сказане через пророка:
36 Тоді, відпустивши людей, Ісус зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи:
37 Він, відповідаючи, сказав:
38 Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого.
39 Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели.
40 Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу.
41 Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня.
42 І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.
43 Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле.
45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини.
46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.
47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої \+add риби\+add*.
48 Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть.
49 Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних
50 і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.
51 Чи зрозуміли ви все це?
52 Він сказав їм:
53 Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти.
54 Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила?
55 Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда?
56 Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?»
57 І вони спокушалися через Нього.
58 І не зробив там багато чудес через їхнє невір’я.