1 Тому, маючи це служіння згідно з милістю, що нам явилася, ми не втрачаємо відваги.
2 Ми відреклися від прихованих та ганебних учинків, не живемо в хитрощах і не перекручуємо Слова Божого. Навпаки, показуючи істину, ми представляємо себе перед Богом на суд кожного людського сумління.
3 І якщо наша Добра Звістка закрита, то лише для тих, що гинуть, –
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб не засяяло над ними світло Доброї Звістки про славу Христа, Який є образом Бога.
5 Ми проповідуємо не себе, а Ісуса Христа як Господа, себе ж – як ваших рабів заради Ісуса.
6 Адже Бог, Який сказав: «Нехай з темряви засяє світло», є Тим, Хто засяяв у наших серцях, щоби просвітити розуміння слави Бога в особі Ісуса Христа.
7 Проте ми носимо цей скарб у глиняних горщиках, щоб надмірність сили була від Бога, а не від нас.
8 Ми в усьому обтяжені, та не роздавлені; збиті з пантелику, але не впадаємо в розпач;
9 нас переслідують, та ми не покинуті; нас збивають із ніг, та ми не гинемо.
10 У своєму тілі ми завжди носимо смерть Ісуса, щоб життя Ісуса виявилося в наших тілах.
11 Адже ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть заради Ісуса, щоб Його життя виявилося в наших смертних тілах.
12 Тому в нас діє смерть, а у вас – життя.
13 Маючи один дух віри, згідно з тим, що написано: «Я вірив і тому говорив», ми віримо й тому говоримо,
14 оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Христа, воскресить і нас разом з Ісусом та представить разом із вами.
15 Адже все – для вас, щоб благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку на славу Божу.
16 Тому ми не падаємо духом. І, навіть якщо наша зовнішня людина гине, наша внутрішня людина оновлюється день у день.
17 Адже наше тимчасове й легке страждання приносить нам більш вагоме багатство вічної слави.
18 Ми дивимося не на видиме, а на невидиме, бо видиме минає, а невидиме вічне.