1 Через два дні була Пасха та свято Опрісноків. Первосвященники та книжники шукали, як би підступом схопити та вбити Ісуса.
2 Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося якогось заворушення в народі».
3 Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого. Коли Він сидів за столом, прийшла одна жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим чистим нардовим миром. Вона розбила алебастровий глечик і вилила миро на голову Ісуса.
4 Однак деякі з обуренням говорили між собою: ―Навіщо така трата мира?
5 Це миро можна було продати більше, ніж за триста динаріїв, та роздати бідним. І докоряли їй.
6 Але Ісус сказав:
10 Юда Іскаріот, один із дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати їм Ісуса.
11 Почувши про це, вони зраділи та обіцяли дати Йому грошей. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
12 У перший день свята Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні запитали Ісуса: ―Де Ти хочеш, щоб ми пішли та приготували Тобі спожити Пасху?
13 Він надіслав двох учнів і сказав їм:
16 Учні пішли й, прийшовши в місто, знайшли все саме так, як казав їм Ісус, та приготували там Пасху.
17 Коли настав вечір, Він прийшов разом із дванадцятьма.
18 А як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав:
19 Вони засмутилися й почали запитувати Його, один за одним: ―Це не я?
20 Він сказав їм:
22 Коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив його, розламав та дав їм, кажучи:
23 Потім узяв чашу, подякував і дав її учням, і пили з неї всі.
24 Він сказав їм:
26 І, проспівавши пісні, вони пішли на Оливну гору.
27 Тоді Ісус сказав учням:
29 Петро сказав Йому: ―Навіть якщо всі зречуться, я – ніколи.
30 Ісус сказав йому:
31 Але Петро ще сильніше наполягав: ―Навіть якщо треба буде померти разом із Тобою, усе одно я не зречуся. І всі сказали так само.
32 Потім вони прийшли до місця, яке називається Гефсиманія, і Ісус сказав Своїм учням:
33 Він узяв з Собою Петра, Якова та Івана й почав сумувати та тривожитись.
34 Він сказав їм:
35 І, відійшовши трохи далі, упав на землю та молився, щоб, якщо можливо, ця година обминула Його.
36 Він казав:
37 Повернувшись, знайшов, що вони заснули, та сказав Петрові:
39 І знов відійшов та молився, кажучи ті ж слова.
40 Коли Він повернувся до учнів, знову знайшов, що вони сплять, бо їхні очі були обтяжені. Вони не знали, що відповісти Йому.
41 Коли прийшов утретє, сказав їм:
43 І відразу, коли Він ще говорив, підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним натовп із мечами та киями – від первосвященників, книжників та старійшин.
44 Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його й візьміть під варту!»
45 Наблизившись, він відразу підійшов до Ісуса й сказав: «Равві!»– і поцілував Його.
46 Тоді вони наклали на Нього руки та заарештували Його.
47 Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив меч, ударив раба первосвященника й відрубав йому вухо.
48 Потім Ісус звернувся до них:
50 І всі, залишивши Його, втекли.
51 Один юнак слідував за Ним, обгорнувшись у покривало на голе тіло. Вони схопили його,
52 але він, залишивши покривало, утік голий.
53 Ісуса повели до первосвященника, де зібралися всі первосвященники, книжники та старійшини.
54 Петро ж ішов за Ісусом на відстані аж у двір первосвященника, сів разом зі слугами та грівся біля вогню.
55 Первосвященники й весь Синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб вбити Його, але не знаходили.
56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але їхні свідчення не збігалися.
57 Деякі піднялися та неправдиво свідчили проти Нього, кажучи:
58 ―Ми чули, як Він казав: «Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні Я збудую інший, нерукотворний».
59 Але і в цьому їхнє свідчення не підтвердилося.
60 Тоді первосвященник, піднявшись, став на середину й запитав Ісуса: ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе?
61 Але Він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященник запитав Його знову: ―Ти – Христос, Син Благословенного?
62 Ісус відповів:
63 Тоді первосвященник роздер свій одяг та сказав: ―Навіщо нам потрібні свідки?
64 Ви чули богохульство! Що скажете? І всі вони вирішили, що Він заслуговує на смерть.
65 Деякі почали плювати на Нього, закривали Йому обличчя та били кулаками, кажучи: «Пророкуй!» І слуги теж били Його в обличчя.
66 У той час Петро був внизу, у дворі; туди підійшла й одна зі служниць первосвященника.
67 Коли вона побачила Петра, який грівся біля вогню, придивилася до нього й сказала: ―І ти був з Ісусом із Назарета.
68 Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю й не розумію, про що ти говориш. Він вийшов геть на переддвер’я. І тоді заспівав півень.
69 Служниця знов побачила його й почала казати всім присутнім: ―Цей чоловік – один із них!
70 Але він знову заперечив цьому. Трохи пізніше ті, що були присутні там, сказали Петрові: ―Ти й справді один із них, бо ти галілеянин!
71 Але він почав клястися та присягати кажучи: ―Не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите!
72 І одразу заспівав півень удруге. Тоді Петро згадав слова Ісуса:І, згадавши, він гірко заплакав.