1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
2 Первосвященники та книжники шукали, як убити Ісуса, але боялися народу.
3 Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.
4 Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм Ісуса.
5 Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.
6 Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.
7 Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.
8 І надіслав Ісус Петра та Івана, кажучи:
9 Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
10 Він відповів їм:
13 Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм Ісус, та приготували там Пасху.
14 Коли настав час, Ісус з апостолами сіли за стіл.
15 Він сказав їм:
17 І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав:
19 Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи:
20 Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи:
23 Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.
24 Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.
25 Ісус же сказав їм:
33 Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть.
34 Але Ісус відповів:
35 Потім промовив до них:Вони сказали: ―Нічого.
38 Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів:
39 Ісус, за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.
40 Дійшовши до того місця, Він сказав їм:
41 А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився
42 кажучи:
43 Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його.
44 В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.
45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, виснажені смутком.
46 Він сказав їм:
47 Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
48 Ісус сказав йому:
49 Коли ті, що були з Ісусом, побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем?
50 І один із них мечем ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.
51 Але Ісус сказав:І, торкнувшись його вуха, зцілив його.
52 Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин:
54 Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.
55 Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.
56 Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним!
57 Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко!
58 Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче!
59 Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
60 Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.
61 Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав:
62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
63 Люди, які охороняли Ісуса, почали насміхатися з Нього та бити Його.
64 Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»
65 І багато інших богохульств казали проти Нього.
66 На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.
67 Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! Ісус відповів:
70 Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? Ісус відповів:
71 Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!