1 Тоді Ісус розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
2 Він сказав:
6 І сказав Господь:
9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, Ісус розповів таку притчу:
15 Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них та благословив, але учні, побачивши це, забороняли їм.
16 Ісус покликав їх до себе й сказав:
18 Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне.
19 Ісус відповів йому:
21 Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
22 Почувши це, Ісус сказав йому:
23 Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав:
26 Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
27 Ісус відповів:
28 Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
29 Він відповів:
31 Ісус узяв дванадцятьох та сказав їм:
34 Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
38 Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, Ісус спитав його:
41 Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
42 Ісус сказав йому:
43 І він умить прозрів та пішов за Ісусом, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.